Курган Огуз, що височіє над херсонськими степами, є однією з
головних пам’яток скіфської матеріальної культури кінця 4 ст. до
н. е. Розкопки його велетенського насипу, розпочаті М. І. В еселовсь-
ким 1891 р. та завершені Ю. В . Болтриком 1981 р., тривали загалом
дев’ять польових сезонів, що розтяглися на дев’яносто років.
Запропонована монографія — це перша повна публікація матеріалів
цієї усипальниці одного з останніх правителів Європейської Скіфії. У ній
на широкому тлі пам’яток Північного Причорномор’я розглядається ар-
хітектура кургану, архітектоніка підкурганного простору, поховальний
обряд, заупокійний супровід, речовий комплекс. Значну увагу приділено
позиції кургану у просторовій структурі Європейської Скіфії, питанням
соціальної стратифікації спільноти номадів, датуванню та послідовності
спорудження курганів царів та еліти фінальної фази Великої Скіфії.
Для археологів, істориків, етнографів, краєзнавців, викладачів і сту-
дентів вищих закладів освіти та усіх, хто цікавиться історією України.